Блажен, кто зная нечестивых,
К ним не приходит на совет,
Кто помнит грешников извивы
Пути, в которых правды нет;
Кто развратителей отвергнет,
На их собраниях не сидит,
Законы Бога кто приемлет,
И лишь в их сторону глядит.
Тот будет походить на древо,
Стоящее у тихих вод,
Среди блаженного напева
Свой наливая сладкий плод.
И ждет его преуспевание
Во всех задуманных делах.
А беззаконные деяния
Уносит ветер словно прах.
Путь праведных известен Богу —
Искристым потечет ручьем,
А нечестивцев путь убогий
Навек исчезнуть обречен.
* * *
А жизнь – такая штука.
От самого крыльца
То встречи, то разлуки
До грустного конца.
Печальных строк влияние,
Желаний виражи.
Любое достояние
Отмене подлежит.
* * *
С Гегелем едва ль поспоришь:
«Человек бессмертен… знанием».
Что ж пойдёшь под этим знаменем
И желудок свой расстроишь.
* * *
Вновь колосится лето,
Радостный птиц непокой.
Радуг цветные ленты
Над лучезарной рекой.
Время, спешащее время.
Спутанность серых трав…
Будут холодные ветры,
Утренний иней прав.
* * *
Юность огня не боится,
Только и только вперед.
В небо взлетает птица,
Птице нужен полет.
Молодость и опасность
Это почти одно…
Искры летят погаснуть, -
Это искрам дано.
* * *
Ежели порок в обычай –
Ждать каких ещё приличий?
* * *
Человек – природа тоже, -
Да, сумняшеся ничтоже,
Но сознание его –
Это пёрышко всего.
* * *
Много не успеешь,
Прутья режет нож.
Наступает спелость,
Переспелость тож.
Наступает лето,
Осень, холода.
Время – это лекарь
И убийца, да.
Небо в белой пене,
Никнут камыши.
Много не успеешь,
Так что не спеши.
* * *
Двери крест-накрест забиты,
Забита изба в упор.
И тишины плиты
Не убраны до сих пор.
Гарь и пепелище
Давит душу живу.
А числится как жилище,
Как дом, в котором живут.
* * *
Топор был очень остёр.
Затаскивали на костер.
Несся истошный крик,
Дымом дышал материк.
Не палят теперь на костре,
Забыты полеты стрел.
Напрасно мне скажут: «Нет,
Гарью не пахнет свет».
* * *
Лес урёмный, лес кривой, -
Не пройти и не проехать;
Слышится и стон и вой -
Это точно не потеха.
Лес урёмный, лес – абрек,
Даже и в цветущем мае…
А найдётся человек
В тёмной куче негодяев
* * *
Режут старые суда,
Тихо догнивают плицы;
И от этого куда? -
Не сбежать, и не укрыться.
* * *
Жизнь наши торопит года
И не поспоришь с нею.
А мудрость гласила всегда:
Спокойнее будь, ровнее.
* * *
Политике не до культуры,
Она предмет иной фактуры.
И, видно, до последних дней
Ей экономика родней.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Позвольте вашей любви цвести. - Сергей Варакин Как печально слышать такие слова любви нет она не существует.
И мы живём страдаем и мучимся а всё потому что мы эгосты чистой воды мы не научились любить. Я бы желал чтобы мы проявляли свою любовь в жизни. Когда любишь тогда легче жить. Помните об этом.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.